Gen 20 | UkrOgienko | STEP | А молодша — вона вродила також, і назвала ймення йому: Бен-Аммі. Він батько сині́в Аммону аж до цього дня.

Genesis 20

І вродила старша сина, і назвала ім'я́ йому: Моав. ^{▼▼Моав — від батька.} Він батько моавів аж до цього дня. 1 А молодша — вона вродила також, і назвала ймення йому: Бен-Аммі. ^{▼▼Бен Аммі — син народу мого.} Він батько сині́в Аммону аж до цього дня. 3

Пригода з Авімеле́хом

4 І вирушив звідти Авраам до краю Неґев ^{▼▼Неґев — суша, південь.} поміж Кадешем ^{▼▼Кадеш — святий.} і поміж Шуром, і оселився часово в Ґерарі. 5 І сказав Авраам на Сарру, жінку свою: „Вона сестра моя“. І послав Авімеле́х, ^{▼▼Авімелех — батько цар.} цар Ґерару, і взяв Сарру. 6 І прийшов Бог до Авімелеха у сні нічнім, і сказав до нього: „Ось ти вмираєш через жінку, яку взяв, бо вона має чоловіка“. 7 А Авімелех не зближався до неї, і сказав: „Господи, чи Ти вб'єш також люд праведний? 8 Чи ж не він був сказав мені: Вона моя сестра, а вона — також вона сказала: Він мій брат. Я те зробив у невинності серця свого й у чистоті рук ^{▼▼У біблійній мові долоні звичайно замість руки.} своїх“. 9 І промовив до нього Бог у сні: „І Я знаю, що в чистоті свого серця вчинив ти оце, і Я теж удержав тебе, щоб не згрішив проти Мене. Тому то не дав Я тобі доторкнутись до неї. 10 А тепер верни жінку цього мужа, бо він пророк, і буде молитися за тебе, і живи. А коли ти не вернеш, то знай, що справді помреш ти й усе, що твоє“. 11 І встав Авімелех рано вранці, і покликав усіх рабів своїх, та й сказав усі ці слова до їхніх ушей. А люди ті сильно злякалися. 12 І закликав Авімелех Авраама, і промовив до нього: „Що́ ти нам учинив? І чим згрішив я проти тебе, що ти приніс на мене й на царство моє великий гріх? Учинки, яких не роблять, ти зо мною вчинив!“ 13 І сказав Авімелех Авраамові: „Що́ ти мав на увазі, що вчинив таку річ?“ 14 І сказав Авраам: „Бо подумав я: Нема ж стра́ху Божого в місцевості цій, тому вб'ють мене за жінку мою. 15 І притім вона справді сестра моя, — вона дочка батька мого, тільки не дочка матері моєї, — і стала за жінку мені. 16 І сталося, коли Бог учинив мене мандрівником з дому батька мого, то сказав я до неї: То буде твоя ласка, яку вчиниш зо мною: у кожній місцевості, куди прийдем, — говори ти на мене: він мій брат“. 17 I взяв Авімелех дрібну та велику худобу, і рабів та невільниць, та й дав Авраамові. І вернув йому Сарру, жінку його. 18 І сказав Авімелех: „Ось край мій перед обличчям твоїм, — осядь там, де тобі до вподоби“.